Фестиваль стрілецької та повстанської пісні ім. Софії Галечко

   4 жовтня Гурт братства УПА «Бандерівець» Народного дому с-ща Перегінське керівник Ярослав Люльчак узяв участь в фестивалі стрілецької та повстанської пісні ім.Софіі Галечко, що відбувався біля Пнівського замку у Пасічнянській громаді.  Організатори відділ культури Пасічнянської сільської ради та Навчально-методичний центр культури і туризму Прикарпаття.

Виконали два твори: 

-повстанську пісню «Марш куреня бойків»

-сучасну пісню сл. Л.Михайліва, муз. М.Романишина «Смерть повстанця»

 Фестиваль присвятили 112-й річниці створення Легіону Українських січових стрільців та пам’яті хорунжої УСС Софії Галечко. Вона добровільно вступила до Легіону у 1914 році, пройшовши шлях від санітарки та розвідниці до хорунжої. У серпні 1918 року Галечко загинула у Пасічній, де її й поховали. Окремою частиною фестивалю стало нагородження військових.Для відвідувачів також організували польову кухню. Військові пригощали гостей мисливською юшкою. Під час фестивалю збирали гроші на потреби Збройних сил України. 

 Щиро дякуємо організаторам та всім нашим захисникам!

Святкування Дня працівників освіти.

  30 вересня у Народному домі, напередодні Дня працівників освіти відбулося святкування. Свято розпочалося з молитви та благословення отців-деканів Романа Балагури та Михаїла Михасюка. 

  До урочистостей і нагородження долучилися Жанна Табанець, Наталія Вібла, Ірина Люклян, Іван Депутович та Оксана Федорак.

  Святкову програму подарували освітянські колективи ліцеїв, гімназій,закладів дошкільної та позашкільної освіти громади. Пісні, творчість і щирі виступи створили особливу атмосферу свята. 

 На завершення виконали «Боже великий, єдиний» — спільну молитву за Україну, мир і наше майбутнє.

 Щиро дякуємо всім освітянам за ваші люблячі серця і щоденну клопітку працю. Хай Господь благословить вашу роботу на благо Української Держави!

День захисників!!! Відкриття пам'ятних дощок.

   В переддень Дня захисників України у нашій громаді було відкрито пам'ятні дошки трьом захисникам.

 Відкриття пам'ятної дошки захисника Петра Семковича у Перегінському Ліцеї №2.

 Відеоролик про захисника Семковича Петра

 Відкриття пам'ятної дошки у Ясенському ліцеї захисника Дмира Павлюка.

Відеоролик про захисника.

  Відкриття пам'ятної дошки у Красненському ліцеї захисника Івана Перегіняка.  

Відеоролик про захисника.

Вічна слава і шана нашим захисникам!!!

Різьбярство, як спосіб реабілітації.

   29 вересня методист Народного дому узяла коротке інтерв'ю у воїна різьбяра Василя Семка. Саме це його ремесло стало для нього реабілітацією після трьох поранень і нині він допомагає іншим колишнім військовим проходити реабілітацію.

    Василь Семко народився 1977 р. у селищі Перегінське. Член національної спілки художників. З 14 років займається різьбою по дереву, а це різного роду і розмірів фігури та ікони, а також меблі, окрім цього майстер відомий створенням снігових скульптур. Високою майстерністю здобув велику любов та славу у нашій країні та у світі. Його творчість привертає увагу і звертає погляд на декоративно-прикладне мистецтво, своєю працею Василь Семко відроджує наше традиційне українське мистецтво.

  З огляду на свідому позицію став до лав захисників України з початком повномасштабної війни. Після важкого (третього) поранення повернувся до різьбярства, саме це заняття стало для нього способом реабілітації, яким від ділиться з побратимами таким чином допомагаючи їм адаптуватися до цивільного життя.

  Його виробили були виставлені для огляду на виставках країн Європи. Також В. Семко створював вироби для людей із Чехії, Польщі, Іспанії, Італії, Норвегії, Швеції та звісно України. Його різьблена Хресна дорога прикрашає Деканальну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у селищі Перегінське. Цього року майстер спільно із молоддю України створювали із дерева Різдвяні зірки, майстер таким чином відновлює давнє українське традиційне ремесло звіздарство. За останні роки Василь Семко був учасником багатьох конкурсів та фестивалій: Гран-прі Мершого Міжнародного скульптурного фестивалю KORSAK Carving Fest;  Лауреат І місця відкритого фестивалю-змагання «Третя Битва Різьбярів»; Лауреат ІІ місця Відкритого фестивалю-змагання «Битва різбярів» створення «Алеї Різьби»; Учасник Міжнародного табору «DOR» Узяв участь в інклюзивному проєкті «Мистецтво нескорених», майже щороку брав участь  в обласній виставці малярства «Різдвяний вернісаж». Лауреат І місця у змаганні з різьби по дереву «Битва Різьбярів» у категорії бензопила. Учасних багатьох благодійних акцій та аукціонів на підтримку ЗСУ, вироби для них часто виконані на ящиках від боєприпасів.

   Нині Василь Семко відроджує виготовлення скринь, як у наших предків, і на них творить бойківський орнамент. 

 Дякуємо Василеві за приділений час, за співпрацю та можливість спробувати різьбити, це неймовірне заняття. Дякуємо за захист. Бажаємо Вам нових звершень та натхення, підтримки від рідних та місцевої влади.

  Відео ролик на сторінці фейбук, нажаль ютуб блокує https://www.facebook.com/share/18MuUCSgVC/?mibextid=wwXIfr

https://vt.tiktok.com/ZSauqTTtG/  різьба по дереву «Ісус Христос»

https://vt.tiktok.com/ZSaHeMuj2/ різьба по дереву «Покрова захисників»

https://vt.tiktok.com/ZSaubkyh3/ різьба по дереву «Жінки мироносиці»

https://vt.tiktok.com/ZSaubuTMu/ різьба по дереву «Вогняний фенікс»

https://vt.tiktok.com/ZSaHenesp/ снігова скульптура «Легенда Фоміч»

Благодійний весільний фестиваль.

 20 вересня народний аматорський вокальний чоловічий гурт "Братове", керівник Ярослав Люльчак, узяв участь у благодійному весільному фестивалі. Організатори фестивалю БО "Жінки ми сила". Виконано 5 творів: сл. і муз. Я. Льльчака "Бойківський край"; сл. Я. Ткачівського і муз. М. Пастернака "Коли цвітуть серця"; сл. Л. Любарська муз. Я. Шевчук "В моєму селі"; сл. і муз В. Стецека "Ой гай зелененький"; сл. і муз. Я. Люльчака "Щаслива мрія".

Презентація книжки «Jingle Bellz»

   16 вересня 2026 року методист Народного дому узяла участь в презентація книжки «Jingle Bellz» воїна Збройних Сил України, учасника оборони Чернігівської області під час російського вторгнення в Україну, що вижив у російському полоні, Олексія Анулі. Презентація відбулася в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка. 

 Нині Олексій бореться за полонених, виступає в ООН та ГААЗІ. В ГААЗІ його книжка вивчається, як документ. Щоби перевірити достовірність його слів він 5 разів проходив детектор брехні, всі його рани були досліджені і виміряні, пройдено багато обстежень.

 У полоні Олексій втратив 40 кг, з голоду їв мило, живого щура.

  До початку повномасштабної війни Олексій перебував у відмінній фізичній формі — його вага становила близько 102 кг, щодня він долав 15 кілометрів бігу та виконував до 35 підтягувань. Проте вже за кілька місяців усе змінилося — спортзал замінила війна, а замість тренувань почалися бої.

  У лютому 2022 р. після початку російського вторгнення Ануля з 57‑річним батьком Юрієм прийшли до Чернігівського військкомату, та обидва вступили до Збройних сил України й потрапили в різні підрозділи, але їх обох відправили до села Лукашівка під Черніговом.

  Олексій служив кулеметником 21‑го окремого стрілецького батальйону, взявши участь у боях за Лукашівку. 10 березня 2022 року під час боїв Олексій отримав уламкове поранення. Йому вдалося врятуватися, і він переховувався близько 12 годин у старому руслі річки.

  А батько Олексія, Юрій Ануля залишився у Лукашівці. За свідченнями побратимів, він допоміг вивести з оточення 42 людей, а потім повернувся, щоб прикрити відступ. Підбивши кілька російських танків, Юрій та ще четверо українських воїнів потрапили в полон; очевидці розповіли, що їх катували та спалили живцем у місцевій церкві. Обгорілі рештки тіл викинули біля доріг між селами Анисів та Бакланова Муравійка. Тіло батька знайшли за ДНК і спочатку поховали у Ніжині; у травні 2023 р. його перепоховали на кладовищі «Яцево» в Чернігові.

215 років від Дня уродин видатного Івана Вагилевича

 2 вересня 215 років від Дня уродин   Івана Вагилевича  (1811–1866) — видатного українського поета, філолога, фольклориста, етнографа та одиного із засновників славетного культурно-просвітницького об'єднання «Руська трійця» (разом із Маркіяном Шашкевичем та Яковом Головацьким).

  Співавтор «Русалки Дністрової» (1837): Брав активну участь у виданні першого в Галичині альманаху українською народною мовою, що започаткував нову українську літературу на західноукраїнських землях. 

Іван Вагилевич був дослідником культури він збирав та публікував український фольклор (пісні, коломийки, щедрівки), досліджував народні звичаї, вірування та мову. Переклав українською мовою визначну пам'ятку давньоруської літератури — «Слово про похід Ігорів» (додавши власний науковий коментар), а також перекладав Повість минулих літ.  Написав «Граматику малоруської мови в Галичині» (видана 1845 року), де обґрунтував самостійність української мови.

 Іван Вагилевич назавжди увійшов в історію як один із головних будителів національної свідомості українців Галичини у XIX столітті.

 Працівниця Народного дому підготувала коротке відео про Івана Вагилевича, прочитала уривок його вірша "Мадей" та нагадала проте, що в Перегінській громаді працює музей Івана Вагилевича у його рідному с. Ясені.